Сучасні парадигми наукового пізнання життєдіяльності процесів і явищ світобудови декларують неодмінність виконання пізнання виключно натуралістами і завершення пізнання документом, що носить назву фізичної моделі для неживої матерії, або фізіологічної моделі для живої матерії. Далі парадигма декларує необхідність формалізації згаданих фізичних і фізіологічних моделей для побудови формальної теорії життєдіяльності кожного досліджуваного конкретного процесу. За фізичним і фізіологічним моделям математиками створюється формальна модель за допомогою математичних структур класичної математики.