Ця книга постає як хроніка кількох реальностей: культури, політики, етики, інтелектуальних рефлексій. Читач зустрінеться з поезією як мовою філософії – у втіленні Л. Костенко, І. Драча, Б. Чичибабіна. Кіно Іоселіані, «закордоння» Ю. Любимова в Ла Скала і Гранд-опера; «бунт» молодих студій (Спесівцев, Мелконян, Заріковський), – стають приводом для роздумів над смислами Буття. Дивує і тішить плагіат відомого класика – П. Загребельного, «відкритий» В. Скуратівським, за що він заплатив втратою роботи… Лесь Танюк ставить виставу «Коли місто спить», відтворюючи реальність радянського сюрреалізму. Парадокси української історії у постатях Липинського, Петлюри, Денікіна, Винниченка.