У книзі американського філософа Джона Вільяма Дрепера (1811–1882) розглянуто роль різних народів у розвитку ідей, що лягли в основу європейської цивілізації: індусів, єгиптян, греків, євреїв, арабів, римлян тощо. Коли Європа вдається до аскетичного споглядання свого чергового «століття віри», що припадає на Середні віки, араби роблять прорив у науці, створюють наукову хімію, відкривають кислоти, фосфор, починають використовувати хімію в лікарській практиці. Саме завдяки арабам доповнена та розвинена ними антична наукова традиція повертається до Європи та підштовхує Відродження. Водночас, така ідеологічна альтернатива викликає до життя всілякі брехні, які підштовхують Реформацію та провокують розвиток інституту інквізиції.